Основні етапи виконання курсової роботи

Насамперед важливо вдало вибрати тему. Тема вибирається кожним студентом самостійно. Із запропонованої кафедрою тематики студент вибирає довільну тему, яка його цікавить. При необхідності, для правильного  вибору теми, консультативну допомогу студентові надає науковий керівник курсової роботи. Окрім цього, кожен студент після визначення теми дослідження  обов’язково подає її на затвердження керівнику. Допускається вибір теми, якої немає в запропонованій тематиці, але її також необхідно узгодити з науковим керівником.

Ознайомлення з матеріалом теми слід починати з перечитування відповідних розділів у навчальній і довідниковій літературі, з перегляду власних лекційних та семінарських конспектів. Насамперед, необхідно з’ясувати найзагальніші і найусталеніші відомості про проблему, яка досліджується. Підручники, посібники, енциклопедії, довідники і словники (глосарії) при цьому грають неабияку роль.

Після загального ознайомлення з темою складається попередній орієнтовний план курсової роботи, який бажано узгодити з науковим керівником. Орієнтовний план потрібний для того, щоб визначити, яку літературу варто підібрати і вивчати. Етап підбору літератури можна пройти максимально швидко, якщо користуватись бібліотечними каталогами, списками літератури чи літературних посилань у монографіях, списками журнальних статей, котрі, як правило, публікуються в останніх числах журналів за кожний рік.

Працюючи з літературою, доцільно робити нотатки. Нотатки - це короткі записи текстових фрагментів з книг, статей; це записи статистичних і фактичних відомостей. Нотатки можуть бути дослівними, тобто цитатами, а можуть мати вигляд вільного переказу ідей і думок, відображених у літературному матеріалі. Особливо високо ціниться використана в курсовій роботі найновітніша інформація. Роблячи нотатки, обов’язково слід точно переписати бібліографічні дані опрацьовуваного джерела, щоб при посиланні в тексті на джерело інформації не тратити час на пошуки таких даних. Добре поступають ті студенти, котрі роблять нотатки тільки на одному боці аркуша чи картки, що значно полегшує і прискорює систематизацію матеріалу.

Після глибокого аналізу підібраної літератури студент складає кінцевий план курсової роботи, котрий затверджується науковим керівником. Робота (а відповідно і план) повинна складатись зі вступу, основної частини, закінчення (висновків) і списку використаної літератури.

До плану недоцільно включати більше трьох основних питань, так як при більшій кількості питань може виникнути небезпека слабкого розкриття деяких з цих проблем, тобто робота може мати поверхневий, фрагментарний характер і відповідно отримає нижчу оцінку. Пункти плану повинні бути розташовані в чіткій логічній послідовності, відображати рух пізнання  від абстрактного до конкретного, від загального до окремого, деталізованого, поодинокого, від простого до складного. Необхідно намагатися зробити так, щоб усі питання плану являли собою єдину структуровано-логічну систему, в якій кожний наступний пункт розвиває і доповнює попередні.

Робота програє, якщо одні пункти плану передбачатимуть розкриття вузлових проблем теми, а інші присвячуватимуться незначним, другорядним проблемам, що мають надто малий вплив на розвиток дослідження чи являються поверхневим наслідком його і не зможуть слугувати основою для яких-небудь висновків. До того ж, формулювання питань плану не повинні дублювати назву теми.

Звичайно, що значно полегшить процес написання курсової роботи складання розширеного плану або, як його ще називають, плану-проспекту. План-проспект повинен відображати розширену структуру роботи, чітке розташування ключових положень і основних конкретних моментів, цифрового і табличного матеріалу, схем і графіків у їхній логічній послідовності. Такий план-проспект потрібен студенту для написання роботи, але не слід його вкладати в кінцевий варіант її оформлення. Тобто це є робочий план, а план-зміст роботи має складатися тільки з основних пунктів.

Наступним етапом виконання курсової роботи є написання на основі плану-проспекту чорнового варіанту. Чорновий варіант бажано показати науковому керівнику. При цьому чернетка повинна мати такий вигляд, щоб можливо було її нормально прочитати, тобто вона має мати прочистовиковий стан, що дозволить керівнику зробити найповніші зауваження не тільки до змісту, а й до оформлення. Враховуючи зауваження викладача, можна готувати чистовик і відповідно його оформляти.

Виклад тексту роботи повинен відповідати плану і не повинен зводитися до набору непов’язаних між собою окремих положень, фактів. Кожне запропоноване положення необхідно теоретично обґрунтувати, підтвердити підібраним та систематизованим фактичним і статистичним матеріалом. Усі використовувані в тексті таблиці, схеми, графіки, діаграми повинні обов’язково мати відповідні коментарі і мають бути проаналізовані. Якщо такого аналізу немає, то наведені наочні засоби не тільки не зараховуються рецензентом в актив роботи, а й відносяться в пасив, через що оцінка знижується за невміння подати досліджуваний матеріал.

При написанні тексту слід звернути увагу на стиль викладу:

-       не слід використовувати довгих, заплутаних речень;

-       не варто користуватись надто часто вживаними малоінформаційними штампами;

-       старатися викладати думки просто і образно;

-       абзаци не повинні складатися з одного речення (як і вся робота, абзаци мають будуватися за академічно-логічною формулою: теза-антитеза-синтез).

У вступі студент обґрунтовує актуальність досліджуваної теми, з’ясовує ступінь її розроблення в економічній літературі, визначає мету дослідження і коло питань, аналіз яких направлений на досягнення цієї мети, вказує на методологічну основу дослідження. Тут же варто описати об’єкт аналізу.

В основній частині досліджуються суть, структура та інші теоретико-методологічні питання теми (це робиться, як правило, в першому розділі); здійснюється аналіз досліджуваного явища та його елементів у поєднанні з характеристикою його практичного прояву (цьому слід присвятити другий розділ); розглядаються можливі шляхи подальшого розвитку даного явища, робиться спроба спрогнозувати цей розвиток, а також варто спробувати  розробити пропозиції щодо подальшого їхнього ефективного розвитку, щодо оптимізації процесу (це все робиться у третьому розділі). Щоб кожен розділ мав вигляд завершеного цілого, мав закінчену думку, потрібно починати його з мінівступу і завершувати мінівисновками.

У висновках до всієї курсової роботи слід чітко сформулювати основні підсумки щодо досліджуваних проблем теми. При цьому висновки повинні бути короткими, органічно випливати із змісту роботи, а не  зачіпати ті аспекти, які не розкривались автором. Якщо цього не дотримуватись, то закінчення буде мати штучний вигляд, механічно додаватиметься до курсової роботи і помітно знизить її якість. Коли ж у вступі чітко сформульовані мета і завдання, даються пояснення, чому саме ті, а не інші питання включені в план, коли в основній частині грунтовно  розкриваються вибрані проблеми, а в закінченні чітко сформульовано основні висновки, що витікають з тексту, то робота вийде цілісною.

Цифрові, інформативні матеріали, які не використовуються в роботі при аналізі, а тільки підтверджують якісь положення, бажано подавати в додатках, які подаються в кінці курсової, після списку використаних джерел інформації. Обсяг додатків у загальному обсязі курсової роботи не враховується.